Купить наркотики Опочка МДМА Меф Гашиш Галлюциногенные грибы Канабис АМФ COCAIN

Как я купил а пвп (альфа пвп) и играл в волейбол на пляже с девушками

Эё бро, приседай, я тут расскажу тебе невероятную историю. Такая история, что просто крышу сносит, я тебе говорю! Так вот, был я на пляже, смотрю на этих девчонок, а в голове начинает глюкать. Закладки уже смеркались, а я был готов циклодолить!

Загорелые красотки играли в волейбол и так невероятно прыгали, что мне потребовалась лишь мгновенье, чтобы понять, что мне нужно было присоединиться. Но как? Ведь таблетки уже гудели в моей крови, а тяга победила меня!

Тогда я решил догнаться до своего делеца, чтобы он поскорее привёз мне а пвп. Времени на раздумья не было, мне нужно было сделать все быстро, чтобы не просрать такую возможность. Я открыл телегу на своём телефоне, уже присев на ухо, и начал писать сообщение своему делецу: "Мужик, давай срочно, закидывай а пвп! Я взорву волейбольную площадку!"

Недолго я ждал, когда на телефоне зазвонил звонок. Дунул на скорость я принять его и услышал зловещий голос: "Сейчас сделаем, но смотри, не сгори там!"

На пляже я стоял, уже не мог дождаться, когда же делец приедет. Моя рука дергалась от нетерпения, как будто я собирался совершить подвиг. И вот, наконец, я его увидел. Мужик подъехал на черном жигуле и с ухмылкой вышел из машины.

"Так-так, волейбол с девчонками? Интересно, что у тебя в планах", - сказал делец и достал из кармана пакетик с а пвп.

Я быстро обменялся с ним наркотой, не задавая лишних вопросов. Я просто взял деньги и отдал ему, затем развернулся и побежал на пляж, будто меня преследовал голодный зверь.

Волейбольная площадка мерцала перед глазами, я уже начинал ощущать желание невероятной силы. Я слышал своё сердце бешеным битом, словно оно говорило: "Давай, давай, не тормози!"

Я подбежал к красоткам и махнул им своим новым пакетиком. Девчонки улыбались, принимая его, и тут-то началось самое интересное.

Девчонка 1:	Девчонка 2:	Девчонка 3:
"Что это?"	"Похоже на закладки!"	"Кажется, мы попали в прекрасный цирк!"

Они начали галлюцинировать, смотря на пакетик с а пвп. Цвета и формы начали смешиваться, и они уже не понимали, что происходит. Я радостно присоединился к ним, и мы смеялись, словно безумные. Волейбольная площадка стала нашим сумасшедшим карнавалом.

Для нас уже не существовало времени и пространства. Мы были внутри наших собственных голов и наблюдали, как цвета и звуки сливаются воедино, создавая грандиозный визуальный калейдоскоп.

Мы играли в волейбол, будто нас с пляжем ничего не связывает. Мы были свободными, погруженными в мир, где закладки и галлюцинации стали нашей реальностью.

И так продолжалось до самого заката. Мы устали от веселья, но в наших сердцах горел огонь приключений. Мы поняли, что такие моменты нельзя забывать или ограничивать только одной игрой в волейбол. Мы должны искать новые приключения, новые закладки...

Но не будем забывать, что это всего лишь мои воспоминания наркомана комика.

Всем, бро, нужно быть осторожными и разумными.

Конец.

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т